Reverberation Fest 2016

Цієї осені я нарешті доїхала у прекрасний і улюблений Дрезден на фестиваль Reverberation. Фестиваль 2-денний, і проходив у двох закладах: п’ятниця у такому ж улюбленому Ostpol, а субота – на більшій площадці клубу Scheune. Фото з фестивалю тут, а трішки нижче – про групи, які мені сподобалися.

Відкривали фестиваль місцеві Cameron Lines – один із тих гуртів, яким не можна розповідати анекдот про басиста, який слухав концерт із залу 🙂

https://cameronlines.bandcamp.com/releases

У Sir Robin & The Longbowmen спочатку було не дуже зрозуміло, чому співають усі, хто завгодно (а їх на крихітній сцені було семеро), включно з барабанщиком, а не вокаліст з бубном і мікрофоном. Правда, потім він таки заспівав своїм Jim Morrison-esque голосом, і баланс всесвіту відновився. А ще в них орган, сітар і платівка з бурундуком, яка приїхала зі мною в Київ.

https://sirrobinandthelongbowmen.bandcamp.com/

Греки Bazooka були трішки шоком. Здавалося, ще трохи, і вокаліст вдихне мікрофон, а Ostpol від гучності просто розвалиться. Під їх виступ хтось навіть краудсерфив, чого, здається, тут такого ніколи не траплялося, у цій кімнатці метрів 18 квадратних, і стеля двасємсят. Під кінець, коли з вокаліста повилазили всі демони, він вибіг зі сцени в коридор і, важко дихаючи, став у кутику біля виходу, а у залі тим часом ще продовжувалося місиво.

https://bazookabzk.bandcamp.com/

Charles Howl – дуже приємна британщина з вокалістом, який, судячи з його сценічного образу, дуже шкодує, що він – не Галахер.

У Doc Foster Band хороша музика, але можна було обійтися без образу участкового в фуражці, гумаках і з великою золотою сережкою у правому вусі, бо вийшов якийсь такий дивний мікс Піта Догерті і Жені Гудзя.

http://music.docfosterband.com/

Французів Blondi’s Salvation я вперше почула в Берліні за день до фестивалю у маленькому барі. Я спеціально запізнилася, а вони взяли і почали вчасно. Тому я опинилася в кінці залу і вже потім виявила, що там, поміж іншими, є хлопчик, схожий на Джессі Айзенберга; хлопчик, схожий на Вадіка з 5 виміру (ледь не написала “тільки з вусами”); і дівчинка-барабанщиця. Це вже не кажучи про скрипку і чималий набір східних інструментів.

https://blondissalvation.bandcamp.com/

У Ωracles басист – давно загублений брат-близнюк Роми з того ж таки 5 виміру, рухається так само. Це був єдиний гурт, який я знала до фестивалю, але вони мені як на записі не заходили, так і наживо не зайшли, хоча в кінці роздали солідно і на сцені з гітарами повалялися. І відео в них красиві:

Tú Acá No – Мабуть, єдиний гурт на фестивалі, який сподобався не лише музично, а й візуально my kind of people. А ще в них вокаліст-гітарист at some point грає на гітарі смичком і, я не дуже впевнена, але, здається, кусає струни гітари.

https://tu-aca-no.bandcamp.com/

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s