Берлін: 25 жовтня, день двадцять п’ятий

В Берлін приїхали Кейт і Марта на концерт Касабіан. Ще влітку Кейт писала мені, запрошувала поїхати з нею. Я не знала, що відповісти, бо на той момент поїздка в Берлін лише планувалася, та й то тільки на період навколо мого дня народження на початку місяця. Мені було дуже незручно сказати їй, що я поїду в Берлін, але без неї і на тиждень раніше, але я потім вирішила, що what the hell, поїду на місяць. Щоправда, ціна на квиток у 38 євро не дуже приваблювала, особливо з огляду на те, що мені найновіший альбом Kasabian взагалі не пішов. Однак уже в Берліні я собі подумала, що зрештою Kasabian – один із тих гуртів, які мають великий м’який диван у моєму серці, і я б з задоволенням їх пофотографувала. Як виявилося, зв’язатися з ними була задача не з простих – ні на їх сайті, ні на сайті лейбла не було жодних контактних даних. В цей час я вже змирилася з думкою, що не піду на концерт, тому майже опустила руки, але потім прочитала на сторінці C-Halle, що у них на розігріві Pulled Apart by Horses, і прийшло друге дихання. Я згадала, що двоє моїх знайомих московських журналістів колись брали в них інтерв’ю і попросила підказати контакти представників, з якими спілкувалися вони. На диво мені буквально за день чи два відписали з одної з адрес, все виявилося так просто. Таке враження, що якщо ти вже знайшов адресу, на яку писати, то ти вийшов на якийсь рівень, достатній для того, щоб отримати нагороду.

В день концерту було дещо дивно йти вже темною Колумбіадамм від метро Platz der Luftbrücke повз Поліцейську президію до C-Halle, дивно, бо дежа вю, бо з цим місцем пов’язані один дуже поганий – скасований концерт – і один дуже хороший спогад у вигляді перенесеного концерту з обнімашками з групою і нічними співаннями Beatles з Томом Мейґаном посеред вулиці.

Цього разу концерт був навіть кращим, ніж у 2012 р.. Ми піднялися на балкон, звідти було чудово видно всю сцену і весь зал – в ньому творилося щось неймовірне. У нас публіка переважно бабська, тому всі пресуються в перших рядах, щоб дотягтися до Піццорно, а тут таких тільки два перших ряди, і ті – з російських і польських фанаток, а решта – це суцільний чоловічий слем. Згори виглядало страшенно красиво, однак навіть не уявляю, як боляче і складно було внизу тим, хто не слемив.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s