Берлін: 12 жовтня, день дванадцятий

Дорогою в галерею виявила, що у мене на районі є книгарня Shakespeare and sons. Коли вже йшла звідти з пустими руками (без картонок А2, які здуває вітром), зайшла спитати, чи не потрібні їм співробітники. Там так красиво, багато цікавенних книг у трьох кімнатках, продають каву і бейгли, я не те що там працювати, я б хотіла, щоб мене там поховали. Я, правда, не фанат бейглів у книжкових магазинах, але там все одно прекрасно. Дівчинка-продавчиня сказала мені з акцентом, що зараз їм наче ніхто не потрібен, але я можу зайти в інший їх магазин, де працює її шеф, і спитати його. «Мого начальника звуть Роман, поговори з ним», сказала мені дівчинка. Я аж перепитала, коли почула його ім’я – тут важко пояснити, але це так ідеально, про що мені навіть снилося, книжковий магазин і власник Роман. Тому я тепер повна віри в прекрасне і в долю.
А ще мені тепер щовечора дзвонить зі Штуттгарта Новіцька, і у нас сеанси обміну бурних спогадів. Говорили дуже довго, доки Новіцька не дійшла до старбакса, і зв’язок обірвався. За 2 хвилини подзвонила знову: «Купляю в старбаксі каву, а чувак мені українською «То яке вам лате?»

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s